Збирання картоплі

В ході підготовки до збирання бульб необхідно контролювати стан відмирання бадилля своєчасно проводити хімічне і  механічне його знищення. Спочатку збирають бульби з поверхні смуг і розбивають вільні полоси для проходу збиральних машин. У господарстві бадилля  скошують тоді, коли відмерло 70% висоти стебела.

На мою думку картоплиння краще знищувати хімічним шляхом. Для цього використовують реглон (2 л/га), хлорат магнію (25-30 кг/га), хлорат хлорид кальцію (40-50 л/га). Це прискорює достигання та зміцнення шкірки бульб, що в свою чергу сприяє зниженню їх ураження вірусними, бактеріальними та грибними хворобами. При сильному розвитку картоплиння скошують з наступним обприскуванням стерні десикантами.

Основне завдання при зборі врожаю картоплі полягає в тому, щоб зберегти якість бульб. Тому необхідний комплекс заходів, які дозволять зменшити стресове навантаження і їх пошкодження. Цього можна досягти шляхом використання збиральної техніки на ділянках з найбільш придатними для неї умовами; точним регулюванням механізмів і вузлів збирально-сортувальної техніки; вибором оптимальної робочої швидкості. За використання струшувальних пристроїв на лінії  просіювання вибирають таку поступальну швидкість, яка дозволяє затримувати землю приблизно на 2/3 довжини другого просіючого елеватора. Висок поступальні швидкості його не лише створюють земляну підстилку на ділянці просіювання, захищаючи бульби від пошкоджень, але і сприяють зниженню витрати дизельного палива.  Для попередження пошкодження бульб на збиральній  техніці використовують сітчані латки і м'яку обшивку навантажувальних площадок транспортних засобів. Для зменшення втрат при збиранні встановлюють максимально точну глибину підкопування гребенів, за якої бульби не пошкоджуються і не залишаються в землі. При роботі техніки потрібно своєчасно включати відключати комбайни на розворотах і герметизувати всі місця можливих втрат бульб. Одночасно необхідно точно регулювати відділювачі бадилля. В процесі збирання для запобігання втрат при завантаженні важливо забезпечити однакову швидкість руху транспорту і комбайна.

Перед початком збирання врожаю того чи іншого сорту ретельно очищають збиральні агрегати від решток бульб сорту, який збирався раніше. Всі органи комбайнів та копачів-навантажувачів регулюють так, щоб максимально зменшити травмування бульб та поліпшити  відокремлювання домішок, а також знизити втрати врожаю при збиранні. Глибину ходу підкопувального робочого органу встановлюють так, щоб кількість пошкоджених бульб не перевищувала 0,5% від накопаних.

Картоплю збирають напівпричіпними дворядковими комбайнами ККУ-2А, Е-668/1, КПК-3, КПК-2, копачем-валкоутворювачем універсальним УКВ-2, а також напівпричіпним трирядковим копачем-навантажувачем Е-684 і самохідним копачем-навантажувачем КСК-4-1.

 

. Обробіток грунту

Система обробітку грунту під картоплю залежить від попередників, механічного складу грунту, забур’яненості поля, строків внесення добрив. Основне завдання обробітку грунту під картоплю полягає у створенні глибоко розпушеного шару, максимальному знищенні бур’янів, нагромадженні і збереженні вологи та поживних речовин, якісній зарубці добрив. Обробіток грунту під картоплю включає лущення стерні, оранку і культивацію грунту.

Глибоке розпушування, добра аерація й достатнє зволоження орного шару забезпечують найкращий розвиток , бо в ньому розвивається не тільки коренева система, а й бульби. У глибокому орному шарі грунту складаються кращі умови для життєдіяльності мікроорганізмів , які перетворюють органічні речовини в мінеральні форми, легкодоступні для споживання рослинами.

Коренева система картоплі, в основному, розміщена в орному шарі грунту, про що свідчать дані Інституту картоплярства . У шарі грунту 0-20 см розміщено 60% коріння, 20-40 см – 16-18, 40-60 см – 17-20, 60-80 см і глибше - 2-3%.

Під час обробітку грунту багато шкідників гине від механічного пошкодження ґрунтообробними знаряддями. Обробіток активізує мікробіологічні процеси і антагоністичну діяльність мікроорганізмів. Це сприяє зменшенню кількості збудників хвороб у грунті.

Таким чином, основна мета обробітку грунту полягає у створенні оптимальних умов для росту й розвитку картоплі і несприятливих для розвитку шкідників, хвороб і бур’янів.

 Важливим фактором є рівномірна глибина обробітку. Тому  оранку восени чи культивацію площ необхідно проводити на однакову глибину, тому що сошники картоплесаджалки повторюють профіль поля.

 При весняному обробітку особливу увагу слід звертати на ступінь визрівання ґрунту. Якщо обробляти перезволожений суглинковий ґрунт, то утворюються тверді великі грудки, він сильно ущільнюється. Тоді сповільнюється поява сходів, погіршується бульбоутворення. І навіть при останньому міжрядному обробітку чи збиранні грудки пошкоджують бульби і тим самим сприяють потраплянню в рани шкідливих мікроорганізмів.

 До обробітку ґрунту ставлять такі агротехнічні вимоги:

1. Лущення проводять не пізніше як через 2-3 дні після збирання попередника. Відхилення від установленої глибини обробітку ± 2см. Вимірюються в загінці 10 разів по діагоналі через 80-100 м;

2.  При лущенні бур'яни слід повністю підрізати, кількість незагорнуної стерні допускається до 4%. Підраховують кількість не підрізаних бур'янів у 10-20 місцях по діагоналі поля у рамці 1 м²;

3.  Полицеву оранку під картоплю проводять плугом з передплужником при фізичній стиглості ґрунту у визначені строки. Відхилення від заданої глибини оранки до ± 2 см. Висота звальних гребенів не більше 5 см. Вимірюють борозноміром чи лінійкою по стінці борозни у 25 місцях по діагоналі зораного поля. Середнє значення зменшують на коефіцієнт опушення: 30% на важких та 20% на легких ґрунтах;

4. При оранці слід забезпечити повне обертання скиби, добре загортання органічних решток і добрив (не менше 95%). Визначають за різницею між масою решток до і після оранки в рамці 1 м² по діагоналі поля в 5-7 місцях;

5.  При оранці слід забезпечити сталу ширину захвату плуга (відхилення до 10%), прямолінійні борозни, вирівняність обробленої поверхні ґрунту;

6.   При щілюванні запливаючих ґрунтів щілини, незалежно від розміру поля, нарізують тільки впоперек схилу, а на складних схилах - по горизонталях. Висота валиків на зябу до 15-18 см. Глибина щілювання 30-60 см;

7. При нарізуванні гребенів відхилення по їх висоті не повинно перевищувати ± 2 см, відхилення від заданої ширини міжрядь ± 2 см. Допускається відхилення прямолінійності рядків до ± 5 см вправо чи вліво від прямої лінії на довжині 10-12 м. Висоту гребенів визначають глибокоміром  – (10 замірів по діагоналі обробленого поля через кожні 50 м;)

8.  При суцільній культивації зябу чи площ перед садінням відхилення від глибини обробітку допускається ± 2 см, різниця у висоті гребенів ± 5см.

9. Весняний обробіток (затримання вологи) розпочинають, коли верхній шар (0-4 см) ґрунту в зоні гребенів сіріє, легко кришиться і не прилипає до робочих органів, а глибина колії від трактора не перевищує 6 см. Агрегат має рухатись під кутом 10-45° до напрямку оранки з перекриттям між суміжним проходом до 50 см.

Біологічні особливості

Біологічні особливості картоплі

Картопля належить до родини пасльонових  (Solanaceae), роду Solanum.

Картопля – це багаторічна бульбоплідна рослина, у якої трав’янисті стебла щорічно відмирають, а бульби залишаються у грунті і після певного періоду спокою відновлюють ріст, даючи початок розвитку нових рослин. Але людина перетворила її в однорічну культуру. Весь її життєвий цикл проходить за один вегетаційний період.

Батьківщина культурної картоплі – Південна Америка, де росте більшість її видів.

Картопля може розмножуватись вегетативно і генеративно. Останній спосіб в Україні використовується тільки в селекції. В деяких країнах, зокрема в Китаї, його застосовують і для вирощування столової картоплі. Але основний спосіб розмноження цієї культури – вегетативний  [19].

Рослина картоплі характеризується низкою морфологічних особливостей.

Кущ картоплі складається з кількох рослин, який часто приймають за одну рослину. Насправді ж кожне стебло має власну кореневу систему, утворює певну кількість бульб [34].

Залежно від будови кущів розрізняють кілька морфолого-біологічних типів рослин картоплі.

Доросла нормально розвинена рослина картоплі являє собою кущ, що складається, як правило, з 4-8 стебел, розміщених паралельно під певним кутом. Кількість їх у кущі одного сорту корелює з розмірами материнської бульби: чим більша насіннєва бульба, тим більше стебел вона утворює.

За формою розрізняють сорти з прямостоячим і розлогим кущем, за ступенем облистення – слабо-, середньо- і сильнооблистені.

Виділяють сорти стеблового і листкового типу кущів.

                                                             Рис.1 Кущ стеблового типу                                     Рис.2. Кущ листкового типу

Стебло. Стебла утворюються з паростків бульби. За формою вона бувають три- або чотиригранні ; здебільшого зелені, інколи пігментовані з синьо-фіолетовим або червоно-фіолетовим відтінком. На ребрах граней стебел наявні різної товщини рівні або хвилясті відростки черешків листка, що називаються крилами. У багатьох сортів вони відносно вузькі. Висота стебел коливається досить відчутно (30-150 см) і досягає максимуму на час цвітіння рослин. Пізньостиглі сорти, як правило, мають вищі стебла, ніж ранні. У підземній частині стебла з бруньок формуються пагони – так звані столони, на кінцях яких утворюються потовщення, що поступово розвиваються в бульби. Стебла складаються з міжвузлів з потовщеними вузлами. У пізніх сортів їх більше, ніж у ранніх. Стебла часто галузяться у нижній частині, а інколи й у верхній. За цією ознакою рослини картоплі поділяють на дві групи – галужені і негалужені.

 Листки, що з’являються при проростанні бульб - прості, суцільно краї. З подальшим ростом формуються непарно-перисторозсічені листки, які складаються з черешка, стрижня, верхівкової і бічних супротивних часток. Поверхня листка гладенька або зморшкувата, здебільшого вкрита волосками. Біля основи листок має пару прилистків різної форми.  Листки, як і стебла мають забарвлення від світло- до темно-зеленого, яке залежить від умов вирощування та сорту. Деякі сорти забарвлені в зелений колір з антоціаном, що надає кущам червоно-бурого відтінку [34].

Листок – головний орган фотосинтезу, який формує органічну масу рослини.

У більшості видів картоплі переважна кількість продихів розміщена на нижньому боці листка і менша – на верхньому. Кількість продихів на 1 мм² товщі листка досить значна: 93-572 – на нижньому боці листка і 0-230 – на верхньому [19].

Листки розміщені спірально – ліворуч і вгору по рослині.

Квітка.  Квітка у рослини п’ятірного типу. Вона складається з чашечки з п’ятьма чашолистиками, п’ятипелюсткового віночка, п’яти тичинок з пиляками, що утворюють конусоподібну колонку маточки. Маточка включає приймочку, стовпчик і зав’язь. Забарвлення віночка може бути білим, синім, синьо-фіолетовим, червоно-фіолетовим з відтінками різної інтенсивності. Пиляки також мають різне забарвлення і можуть бути лимонними, жовтими, зеленувато-жовтими, оранжевими. У картоплі квітки зібрані в суцвіття – складний завиток, що розміщується на квітконосі. Воно включає найчастіше 5-6 квіток. Але не всі сорти картоплі утворюють квітки.

Плід. Плід у картоплі є верхньою синкарпною двогніздою багатонасіннєвою (50-150 шт.) ягодою округлої або овальної форми. Насінини плескаті з зігнутим зародком світло-жовтого кольору. Вони належать до категорії найдрібнішого насіння. Один грам вміщує в середньому 1600 штук (трапляється й від 1450 до 1750). Багато сортів картоплі стерильні і не утворюють насіння.

Коренева система. Форма кореневої системи картоплі залежить від способу її розмноження. При садінні картоплі бульбами рослина утворює мичкувату кореневу систему, а при садінні насінням – стрижневу. Коренева система картоплі порівняно з іншими культурами розвинена слабо. Співвідношення її маси всієї рослини менше, ніж в інших сільськогосподарських культур

Вимоги до ґрунту. Коренева система картоплі відзначається підвищеною інтенсивністю дихання, поглинає в 5 - 10 разів більше кисню порівняно з іншими рослинами. Дослідженнями встановле­но, що на утворення 1 г сухої речовини картопля витрачає 7 - 12 мг кисню протягом 1 год. Тому вона має високі вимоги до пухкості ґрун­ту. На пухкому ґрунті з об'ємною масою 1,1 - 1,2 г/см³ коренева сис­тема картоплі має високу вбирну здатність, на ущільнених перена­сичених вологою ґрунтах коріння її загниває і відмирає. На ущіль­нених ґрунтах погано розвиваються столони, картопля формує дріб­ні, часто деформовані бульби. Пояснюється це тим, що у бульб знач­но більші тканинні клітини, ніж у коренів, тому вони мають рихлу структуру й важче «розсовують» щільний ґрунт у процесі росту.

Найбільш придатні для картоплі достатньо удобрені супіщані й суглинисті ґрунти, легкі чорноземи. Вона добре росте на окультуре­них некислих торфових ґрунтах і на заплавах річок, де складаються сприятливі умови зволоження, живлення й температурний режим.

Вирощують картоплю і на легких піщаних ґрунтах, але лише при внесенні високих доз органічних добрив, які, крім прямого впливу на рослини, поліпшують фізичні властивості ґрунту.

Малопридатні для картоплі важкі глинисті ґрунти, особливо з близьким заляганням ґрунтових вод. На таких ґрунтах бульби фор­муються дрібні із зниженим вмістом крохмалю. Погано родить кар­топля і на солонцюватих ґрунтах, де спостерігається сильне пошко­дження бульб паршею. Найкраще формується врожай картоплі за слабкокислої реакції ґрунтового розчину (рН 4,5 - 6,5). При рН ниж­че 4,5 і вище 8 вона росте погано.

 Вимоги до тепла. Картопля відноситься до теплолюбних культур. Бульби починають проростати при температурі ґрунту на глибині 10-12 см не нижче 3-5°С. Проте поява сходів за такої температури затягується до 30-35 днів і вони уражуються хворобами. Нормальне проростання бульб відбувається при температурі 7-8°С. Чим вища температура ґрунту, тим раніше з'являються сходи. Оптимальною для проростання бульб вважають температуру 18-20°С, при якій з'являються сходи на 10-12 день після садіння. Максимальні прирости врожаю картопля забезпечує при середньодобовій температурі 17-18°С. При достатньому освітленні і вологості ґрунту утворення і ріст бульб та накопичення в них крохмалю краще відбувається при температурі ґрунту 16-17°С, а надземної маси (стебла, листя) - при 18-22°С. Найбільш сприятлива температура для протікання процесів фотосинтезу 22-25°С. При температурі вище 30°С асиміляційні процеси, ріст бульб і накопичення в них крохмалю припиняються. Високі температури не тільки затримують ріст бульб, а й викликають виродження картоплі, що є основною причиною обмеженого вирощування картоплі в південних посушливих районах.

Картопля чутлива до незначних заморозків. Сходи гинуть при зниженні температури до мінус 2-3°С. Бульби в ґрунті при цьому залишаються життєздатними і мають здатність проростати і утворю­вати нові сходи. При осінніх заморозках, коли температура грунту знижується до мінус 2°С, бульби замерзають і втрачають здатність проростати. Сума температур вище 10°С, необхідних для повного розвитку картоплі за вегетаційний період, для ранніх і середньоранніх сортів складає 1000-1400°С, а для пізньостиглих - 1400-1600°С [17].

Вимоги до вологи. До вологи картопля дуже вимоглива, оскільки формує потужну надземну масу за недостатньо розвиненої кореневої системи. Транспіраційний коефіцієнт картоплі 400-550, але може змінюватись від 167 до 659, що вказує на її значну пластичність і пристосованість до умов зовнішнього середовища. На родючих грунтах, при достатньому забезпеченні поживними речовинами картопля економно використовує воду. Найкращі умови для росту і формування високого врожаю бульб створюються при вологості грунту 70-80% НВ у зоні розміщення кореневої системи в період цвітіння і утворення бульб та 60-65% - під час накопичення крохмалю в бульбах.

З ростом рослин потреба картоплі у волозі підвищується. Критичним періодом для неї є фаза цвітіння, коли листкова поверхня досягає максимального розміру. Нестача вологи в грунті в цей час спричиняє зниження врожаю бульб на 17-20%. Найменші вимоги до вологи спостерігаються в початковий період вегетації, коли проростки і сходи формуються за рахунок води материнської бульби.

Картопля краще за інші культури здатна використовувати воду із повітря за допомогою листя, що сприяє рослинам краще витри­мувати короткочасну посуху.  Проте гарантовано високий урожай картоплі можна одержати тільки при умові, якщо за вегетацію випаде не менше 300 мм опадів. Тому в районах недостатнього зволоження слід особливо дбати про збереження і нагромадження вологи в ґрунті. У цих умовах дефіцит вологи можна компенсувати тільки зрошенням.

Картопля, разом з тим, не переносить надмірного зволоження ґрунту, яке негативно впливає на її ріст і розвиток. В умовах надмірного зволоження, коли вологість ґрунту перевищує 85% НВ, спостерігається передчасне відмирання рослин, припиняється ріст бульб, вони загнивають, урожайність і якість їх різко погіршується [17].

 Вимоги до живлення. Картопля досить вимоглива до  поживних речовин. Так, з урожаєм 150 ц/га бульб картопля з ґрунту виносять близько 85-90 кг/га азоту, 30-40 кг/га фосфору, 110-120 кг/га калію. Порівняно з зерновими культурами, картопля виносить з гранту значно більше поживних речовин, але при цьому утворюється в 2-2,5 рази більше продукції. Тому неродючі ґрунти мало придатні для її вирощування. Найбільше поживних речовин потрібно для картоплі в період інтенсивного наростання вегетативної маси (до цвітіння) і бульбоутворення.

Картопля потребує багато калію, але не всі форми калійних добрив позитивно впливають на врожай і якість бульб. Хлоровмісні добрива послаблюють фотосинтез і знижують урожайність бульб та вміст у них крохмалю. При внесенні цих добрив погіршуються смакові якості бульб (з’являється неприємний запах).

Під картоплю застосовують високі норми добрив, але при надмірному удобренні азотом інтенсивно наростає бадилля і затримується бульбоутворення, подовжується вегетаційний період, спостерігається дуплистість бульб (зовнішні частини їх ростуть швидше внутрішніх). Надмірне використання фосфору спричинює передчасне відмирання бадилля і листя та знижуєть інтенсивність фотосинтезу. Надмірна кількість калію затримує дозрівання бульб. При внесенні надмірної кількості поживних речовин, спостерігається ферментативне потемніння бульб, вони мають неприємний смак і запах [17].

Вимоги до світла. За сучасною класифікацією культурні сорти картоплі відносять до короткоденних рослин. Проте короткий день не є для неї строго обов’язковим. В умовах короткого дня в картоплі скорочується період бульбоутворення. При вирощуванні картоплі в районах з довгим світловим днем спостерігається більш інтенсивне цвітіння, кращий розвиток вегетативних органів та вищий урожай бульб.

Як будь-яка просапна культура картопля, вибаглива до світла. При затіненні, за надмірного загущення або значного забур´янення, рослини жовтіють, витягуються, майже не цвітуть, у них порушується фотосинтез, процеси обміну і ґрунтового живлення, що призводить до пізнього утворення бульб і зниження врожаю.

Суттєво впливає на врожай та якість бульб напрямок рядків. За даними досліджень, краще освітлюються рослини картоплі на протязі дня, якщо рядки розміщені в південно-східному, північно-східному або північно-західному напрямках порівняно в західно-східним [18].

Виродження картоплі. Тривале вегетативне розмноження картоплі призводить до її виродження, ознаками якого є передчасне пробудження бруньок у вічках, утворення довгих ростків, розвиток дрібних бульб, уражених вірусами і іншими хворобами, зниження продуктивності рослин. Виродження спричиняється несприятливими екологічними умовами під час росту і розвитку картоплі і вірусним захворюванням.

До екологічних причин виродження відносять високі температури і нестачу вологи в ґрунті під час утворення бульб, несприятливе живлення рослин. При температурі вище 25ºС змінюється склад білкових речовин рослин, бруньки передчасно проростають з утворенням довгих і тонких ростків. Рослини картоплі за таких умов мають низьку продуктивність, формують дрібні бульби. Екологічне виродження найчастіше трапляється в південних районах.

Вірусне виродження картоплі спостерігається в різних кліматичних умовах. Це виродження викликається вірусами Х, S, Y, M, L, R та іншими. Зовнішніми ознаками вірусного захворювання є скручування, морщинистість і крапчастість листків, дрібні бульби та ін. Встановлено, що віруси переносяться попелицями. Вірусне захворювання залежать від особливостей сорту, ґрунту, температури, агротехніки.

Виродження картоплі може бути також внаслідок садіння фізіологічно старих бульб, пізнього садіння, низького рівня агротехніки. У південних районах відбувається сукупна дія на рослин несприятливих екологічних умов і вірусних захворювань, внаслідок чого виродження картоплі підсилюється.        

Основними заходами попередження виродження картоплі є вирощування сортів стійких до вірусів та інших причин виродження, вирощування еліти не враженої  вірусами методом меристемної культури, строгий контроль за розмноженням перспективних клонів та ін.[17]

Сорти:

Повінь. Ранньостиглий столовий сорт. Виведений в Інституті картоплярства УААН. Вегетативний період 91-100 днів. Потенційна врожайність - 450 ц/га, на 1-5 липня - 160-225 ц/га. Кущ високий, облиствленість хороша. Квіти червоно-фіолетові. Бульби рожеві, округлі. М'якуш кремовий. Смакові якості хороші (4,6 бали). Уміст крохмалю - 15,0-16,0 %. Середня маса товарних бульб-99-110 г.

Ракостійкий. Стійкий до картопляної нематоди і відносно стійкий проти альтернаріозу та сухої фузаріозної гнилі. Рекомендований для вирощування в усіх зонах України.

Занесений до Реєстру сортів рослин України з 2000 року.

Розара. Ранньостиглий столовий сорт. Виведений у Німеччині. Урожайність ранньої картоплі - 100— 250 ц/га (через 45 днів після сходів), наприкінці вегетації' - 400-450 ц/га. Кущ напіврозлогий. Квіти червоно-фіолетові. Бульби видовжено-овальні, червоні. Шкірка гладенька. Вічка міл­кі. М'якуш жовтий. Смак хороший та відмінний. Уміст крохмалю -12,1-15,8 %. Середня маса товарних бульб - 81-115 г.

Ракостійкий. Стійкий до картопляної нематоди. Слабко уражу­ється фітофторозом та паршею звичайною. Рекомендується для вирощування в зоні Лісостепу.

Занесений до Реєстру сортів рослин України з 1997 року.

Ракостійкий. Стійкий до картопляної нематоди і відносно стійкий до вірусних хвороб. На уражених картопляною нематодою полях.

Поляна. Середньоранній столовий сорт. Урожайність 120 ц/га (через 40-45 днів після сходів, наприкінці вегетації 475 ц/га. Вміст крохмалю 12-13%, смакові якості 3,6 бала. Бульби овальні, рожеві, вічка мілкі. М'якуш жовтий, квіти червоно-фіолетові. Рекомендований для вирощування в усіх зонах. Стійкий проти звичайного біотипу раку, середньостійкий проти фітофторозу, високостійкий проти мокрої гнилизни та парші звичайної  Занесений до Реєстру сортiв рослин України з 2002 року

Взагалі у Реєстрі сортів рослин України у 2008 році було занесено 125 сортів, з них 60% відчизнянної селекції. Сучасні сорти відмічаються високою крохмалистістю бульб від 17,7 до 21%.

Середня урожайність за останні 10 років зросла на 4,8-15,2 т/га. Сучасні технології дозволяють отримувати в Україні урожай на рівні 40-50

т/га. На даний час середня урожайність по господарствах становить 150-160 ц/га.

Біологічні особливості картоплі

Картопля належить до родини пасльонових  (Solanaceae), роду Solanum.

Картопля – це багаторічна бульбоплідна рослина, у якої трав’янисті стебла щорічно відмирають, а бульби залишаються у грунті і після певного періоду спокою відновлюють ріст, даючи початок розвитку нових рослин. Але людина перетворила її в однорічну культуру. Весь її життєвий цикл проходить за один вегетаційний період.

Батьківщина культурної картоплі – Південна Америка, де росте більшість її видів.

Картопля може розмножуватись вегетативно і генеративно. Останній спосіб в Україні використовується тільки в селекції. В деяких країнах, зокрема в Китаї, його застосовують і для вирощування столової картоплі. Але основний спосіб розмноження цієї культури – вегетативний  [19].

Рослина картоплі характеризується низкою морфологічних особливостей.

Кущ картоплі складається з кількох рослин, який часто приймають за одну рослину. Насправді ж кожне стебло має власну кореневу систему, утворює певну кількість бульб [34].

Залежно від будови кущів розрізняють кілька морфолого-біологічних типів рослин картоплі.

Доросла нормально розвинена рослина картоплі являє собою кущ, що складається, як правило, з 4-8 стебел, розміщених паралельно під певним кутом. Кількість їх у кущі одного сорту корелює з розмірами материнської бульби: чим більша насіннєва бульба, тим більше стебел вона утворює.

За формою розрізняють сорти з прямостоячим і розлогим кущем, за ступенем облистення – слабо-, середньо- і сильнооблистені.

Виділяють сорти стеблового і листкового типу кущів.

                                                             Рис.1 Кущ стеблового типу                                     Рис.2. Кущ листкового типу

Стебло. Стебла утворюються з паростків бульби. За формою вона бувають три- або чотиригранні ; здебільшого зелені, інколи пігментовані з синьо-фіолетовим або червоно-фіолетовим відтінком. На ребрах граней стебел наявні різної товщини рівні або хвилясті відростки черешків листка, що називаються крилами. У багатьох сортів вони відносно вузькі. Висота стебел коливається досить відчутно (30-150 см) і досягає максимуму на час цвітіння рослин. Пізньостиглі сорти, як правило, мають вищі стебла, ніж ранні. У підземній частині стебла з бруньок формуються пагони – так звані столони, на кінцях яких утворюються потовщення, що поступово розвиваються в бульби. Стебла складаються з міжвузлів з потовщеними вузлами. У пізніх сортів їх більше, ніж у ранніх. Стебла часто галузяться у нижній частині, а інколи й у верхній. За цією ознакою рослини картоплі поділяють на дві групи – галужені і негалужені.

 Листки, що з’являються при проростанні бульб - прості, суцільно краї. З подальшим ростом формуються непарно-перисторозсічені листки, які складаються з черешка, стрижня, верхівкової і бічних супротивних часток. Поверхня листка гладенька або зморшкувата, здебільшого вкрита волосками. Біля основи листок має пару прилистків різної форми.  Листки, як і стебла мають забарвлення від світло- до темно-зеленого, яке залежить від умов вирощування та сорту. Деякі сорти забарвлені в зелений колір з антоціаном, що надає кущам червоно-бурого відтінку [34].

Листок – головний орган фотосинтезу, який формує органічну масу рослини.

У більшості видів картоплі переважна кількість продихів розміщена на нижньому боці листка і менша – на верхньому. Кількість продихів на 1 мм² товщі листка досить значна: 93-572 – на нижньому боці листка і 0-230 – на верхньому [19].

Листки розміщені спірально – ліворуч і вгору по рослині.

Квітка.  Квітка у рослини п’ятірного типу. Вона складається з чашечки з п’ятьма чашолистиками, п’ятипелюсткового віночка, п’яти тичинок з пиляками, що утворюють конусоподібну колонку маточки. Маточка включає приймочку, стовпчик і зав’язь. Забарвлення віночка може бути білим, синім, синьо-фіолетовим, червоно-фіолетовим з відтінками різної інтенсивності. Пиляки також мають різне забарвлення і можуть бути лимонними, жовтими, зеленувато-жовтими, оранжевими. У картоплі квітки зібрані в суцвіття – складний завиток, що розміщується на квітконосі. Воно включає найчастіше 5-6 квіток. Але не всі сорти картоплі утворюють квітки.

Плід. Плід у картоплі є верхньою синкарпною двогніздою багатонасіннєвою (50-150 шт.) ягодою округлої або овальної форми. Насінини плескаті з зігнутим зародком світло-жовтого кольору. Вони належать до категорії найдрібнішого насіння. Один грам вміщує в середньому 1600 штук (трапляється й від 1450 до 1750). Багато сортів картоплі стерильні і не утворюють насіння.

Коренева система. Форма кореневої системи картоплі залежить від способу її розмноження. При садінні картоплі бульбами рослина утворює мичкувату кореневу систему, а при садінні насінням – стрижневу. Коренева система картоплі порівняно з іншими культурами розвинена слабо. Співвідношення її маси всієї рослини менше, ніж в інших сільськогосподарських культур

Вимоги до ґрунту. Коренева система картоплі відзначається підвищеною інтенсивністю дихання, поглинає в 5 - 10 разів більше кисню порівняно з іншими рослинами. Дослідженнями встановле­но, що на утворення 1 г сухої речовини картопля витрачає 7 - 12 мг кисню протягом 1 год. Тому вона має високі вимоги до пухкості ґрун­ту. На пухкому ґрунті з об'ємною масою 1,1 - 1,2 г/см³ коренева сис­тема картоплі має високу вбирну здатність, на ущільнених перена­сичених вологою ґрунтах коріння її загниває і відмирає. На ущіль­нених ґрунтах погано розвиваються столони, картопля формує дріб­ні, часто деформовані бульби. Пояснюється це тим, що у бульб знач­но більші тканинні клітини, ніж у коренів, тому вони мають рихлу структуру й важче «розсовують» щільний ґрунт у процесі росту.

Найбільш придатні для картоплі достатньо удобрені супіщані й суглинисті ґрунти, легкі чорноземи. Вона добре росте на окультуре­них некислих торфових ґрунтах і на заплавах річок, де складаються сприятливі умови зволоження, живлення й температурний режим.

Вирощують картоплю і на легких піщаних ґрунтах, але лише при внесенні високих доз органічних добрив, які, крім прямого впливу на рослини, поліпшують фізичні властивості ґрунту.

Малопридатні для картоплі важкі глинисті ґрунти, особливо з близьким заляганням ґрунтових вод. На таких ґрунтах бульби фор­муються дрібні із зниженим вмістом крохмалю. Погано родить кар­топля і на солонцюватих ґрунтах, де спостерігається сильне пошко­дження бульб паршею. Найкраще формується врожай картоплі за слабкокислої реакції ґрунтового розчину (рН 4,5 - 6,5). При рН ниж­че 4,5 і вище 8 вона росте погано.

 Вимоги до тепла. Картопля відноситься до теплолюбних культур. Бульби починають проростати при температурі ґрунту на глибині 10-12 см не нижче 3-5°С. Проте поява сходів за такої температури затягується до 30-35 днів і вони уражуються хворобами. Нормальне проростання бульб відбувається при температурі 7-8°С. Чим вища температура ґрунту, тим раніше з'являються сходи. Оптимальною для проростання бульб вважають температуру 18-20°С, при якій з'являються сходи на 10-12 день після садіння. Максимальні прирости врожаю картопля забезпечує при середньодобовій температурі 17-18°С. При достатньому освітленні і вологості ґрунту утворення і ріст бульб та накопичення в них крохмалю краще відбувається при температурі ґрунту 16-17°С, а надземної маси (стебла, листя) - при 18-22°С. Найбільш сприятлива температура для протікання процесів фотосинтезу 22-25°С. При температурі вище 30°С асиміляційні процеси, ріст бульб і накопичення в них крохмалю припиняються. Високі температури не тільки затримують ріст бульб, а й викликають виродження картоплі, що є основною причиною обмеженого вирощування картоплі в південних посушливих районах.

Картопля чутлива до незначних заморозків. Сходи гинуть при зниженні температури до мінус 2-3°С. Бульби в ґрунті при цьому залишаються життєздатними і мають здатність проростати і утворю­вати нові сходи. При осінніх заморозках, коли температура грунту знижується до мінус 2°С, бульби замерзають і втрачають здатність проростати. Сума температур вище 10°С, необхідних для повного розвитку картоплі за вегетаційний період, для ранніх і середньоранніх сортів складає 1000-1400°С, а для пізньостиглих - 1400-1600°С [17].

Вимоги до вологи. До вологи картопля дуже вимоглива, оскільки формує потужну надземну масу за недостатньо розвиненої кореневої системи. Транспіраційний коефіцієнт картоплі 400-550, але може змінюватись від 167 до 659, що вказує на її значну пластичність і пристосованість до умов зовнішнього середовища. На родючих грунтах, при достатньому забезпеченні поживними речовинами картопля економно використовує воду. Найкращі умови для росту і формування високого врожаю бульб створюються при вологості грунту 70-80% НВ у зоні розміщення кореневої системи в період цвітіння і утворення бульб та 60-65% - під час накопичення крохмалю в бульбах.

З ростом рослин потреба картоплі у волозі підвищується. Критичним періодом для неї є фаза цвітіння, коли листкова поверхня досягає максимального розміру. Нестача вологи в грунті в цей час спричиняє зниження врожаю бульб на 17-20%. Найменші вимоги до вологи спостерігаються в початковий період вегетації, коли проростки і сходи формуються за рахунок води материнської бульби.

Картопля краще за інші культури здатна використовувати воду із повітря за допомогою листя, що сприяє рослинам краще витри­мувати короткочасну посуху.  Проте гарантовано високий урожай картоплі можна одержати тільки при умові, якщо за вегетацію випаде не менше 300 мм опадів. Тому в районах недостатнього зволоження слід особливо дбати про збереження і нагромадження вологи в ґрунті. У цих умовах дефіцит вологи можна компенсувати тільки зрошенням.

Картопля, разом з тим, не переносить надмірного зволоження ґрунту, яке негативно впливає на її ріст і розвиток. В умовах надмірного зволоження, коли вологість ґрунту перевищує 85% НВ, спостерігається передчасне відмирання рослин, припиняється ріст бульб, вони загнивають, урожайність і якість їх різко погіршується [17].

 Вимоги до живлення. Картопля досить вимоглива до  поживних речовин. Так, з урожаєм 150 ц/га бульб картопля з ґрунту виносять близько 85-90 кг/га азоту, 30-40 кг/га фосфору, 110-120 кг/га калію. Порівняно з зерновими культурами, картопля виносить з гранту значно більше поживних речовин, але при цьому утворюється в 2-2,5 рази більше продукції. Тому неродючі ґрунти мало придатні для її вирощування. Найбільше поживних речовин потрібно для картоплі в період інтенсивного наростання вегетативної маси (до цвітіння) і бульбоутворення.

Картопля потребує багато калію, але не всі форми калійних добрив позитивно впливають на врожай і якість бульб. Хлоровмісні добрива послаблюють фотосинтез і знижують урожайність бульб та вміст у них крохмалю. При внесенні цих добрив погіршуються смакові якості бульб (з’являється неприємний запах).

Під картоплю застосовують високі норми добрив, але при надмірному удобренні азотом інтенсивно наростає бадилля і затримується бульбоутворення, подовжується вегетаційний період, спостерігається дуплистість бульб (зовнішні частини їх ростуть швидше внутрішніх). Надмірне використання фосфору спричинює передчасне відмирання бадилля і листя та знижуєть інтенсивність фотосинтезу. Надмірна кількість калію затримує дозрівання бульб. При внесенні надмірної кількості поживних речовин, спостерігається ферментативне потемніння бульб, вони мають неприємний смак і запах [17].

Вимоги до світла. За сучасною класифікацією культурні сорти картоплі відносять до короткоденних рослин. Проте короткий день не є для неї строго обов’язковим. В умовах короткого дня в картоплі скорочується період бульбоутворення. При вирощуванні картоплі в районах з довгим світловим днем спостерігається більш інтенсивне цвітіння, кращий розвиток вегетативних органів та вищий урожай бульб.

Як будь-яка просапна культура картопля, вибаглива до світла. При затіненні, за надмірного загущення або значного забур´янення, рослини жовтіють, витягуються, майже не цвітуть, у них порушується фотосинтез, процеси обміну і ґрунтового живлення, що призводить до пізнього утворення бульб і зниження врожаю.

Суттєво впливає на врожай та якість бульб напрямок рядків. За даними досліджень, краще освітлюються рослини картоплі на протязі дня, якщо рядки розміщені в південно-східному, північно-східному або північно-західному напрямках порівняно в західно-східним [18].

Виродження картоплі. Тривале вегетативне розмноження картоплі призводить до її виродження, ознаками якого є передчасне пробудження бруньок у вічках, утворення довгих ростків, розвиток дрібних бульб, уражених вірусами і іншими хворобами, зниження продуктивності рослин. Виродження спричиняється несприятливими екологічними умовами під час росту і розвитку картоплі і вірусним захворюванням.

До екологічних причин виродження відносять високі температури і нестачу вологи в ґрунті під час утворення бульб, несприятливе живлення рослин. При температурі вище 25ºС змінюється склад білкових речовин рослин, бруньки передчасно проростають з утворенням довгих і тонких ростків. Рослини картоплі за таких умов мають низьку продуктивність, формують дрібні бульби. Екологічне виродження найчастіше трапляється в південних районах.

Вірусне виродження картоплі спостерігається в різних кліматичних умовах. Це виродження викликається вірусами Х, S, Y, M, L, R та іншими. Зовнішніми ознаками вірусного захворювання є скручування, морщинистість і крапчастість листків, дрібні бульби та ін. Встановлено, що віруси переносяться попелицями. Вірусне захворювання залежать від особливостей сорту, ґрунту, температури, агротехніки.

Виродження картоплі може бути також внаслідок садіння фізіологічно старих бульб, пізнього садіння, низького рівня агротехніки. У південних районах відбувається сукупна дія на рослин несприятливих екологічних умов і вірусних захворювань, внаслідок чого виродження картоплі підсилюється.        

Основними заходами попередження виродження картоплі є вирощування сортів стійких до вірусів та інших причин виродження, вирощування еліти не враженої  вірусами методом меристемної культури, строгий контроль за розмноженням перспективних клонів та ін.[17]

Сорти:

Повінь. Ранньостиглий столовий сорт. Виведений в Інституті картоплярства УААН. Вегетативний період 91-100 днів. Потенційна врожайність - 450 ц/га, на 1-5 липня - 160-225 ц/га. Кущ високий, облиствленість хороша. Квіти червоно-фіолетові. Бульби рожеві, округлі. М'якуш кремовий. Смакові якості хороші (4,6 бали). Уміст крохмалю - 15,0-16,0 %. Середня маса товарних бульб-99-110 г.

Ракостійкий. Стійкий до картопляної нематоди і відносно стійкий проти альтернаріозу та сухої фузаріозної гнилі. Рекомендований для вирощування в усіх зонах України.

Занесений до Реєстру сортів рослин України з 2000 року.

Розара. Ранньостиглий столовий сорт. Виведений у Німеччині. Урожайність ранньої картоплі - 100— 250 ц/га (через 45 днів після сходів), наприкінці вегетації' - 400-450 ц/га. Кущ напіврозлогий. Квіти червоно-фіолетові. Бульби видовжено-овальні, червоні. Шкірка гладенька. Вічка міл­кі. М'якуш жовтий. Смак хороший та відмінний. Уміст крохмалю -12,1-15,8 %. Середня маса товарних бульб - 81-115 г.

Ракостійкий. Стійкий до картопляної нематоди. Слабко уражу­ється фітофторозом та паршею звичайною. Рекомендується для вирощування в зоні Лісостепу.

Занесений до Реєстру сортів рослин України з 1997 року.

Ракостійкий. Стійкий до картопляної нематоди і відносно стійкий до вірусних хвороб. На уражених картопляною нематодою полях.

Поляна. Середньоранній столовий сорт. Урожайність 120 ц/га (через 40-45 днів після сходів, наприкінці вегетації 475 ц/га. Вміст крохмалю 12-13%, смакові якості 3,6 бала. Бульби овальні, рожеві, вічка мілкі. М'якуш жовтий, квіти червоно-фіолетові. Рекомендований для вирощування в усіх зонах. Стійкий проти звичайного біотипу раку, середньостійкий проти фітофторозу, високостійкий проти мокрої гнилизни та парші звичайної  Занесений до Реєстру сортiв рослин України з 2002 року

Взагалі у Реєстрі сортів рослин України у 2008 році було занесено 125 сортів, з них 60% відчизнянної селекції. Сучасні сорти відмічаються високою крохмалистістю бульб від 17,7 до 21%.

Середня урожайність за останні 10 років зросла на 4,8-15,2 т/га. Сучасні технології дозволяють отримувати в Україні урожай на рівні 40-50

т/га. На даний час середня урожайність по господарствах становить 150-160 ц/га.

Біологічні особливості картоплі

Картопля належить до родини пасльонових  (Solanaceae), роду Solanum.

Картопля – це багаторічна бульбоплідна рослина, у якої трав’янисті стебла щорічно відмирають, а бульби залишаються у грунті і після певного періоду спокою відновлюють ріст, даючи початок розвитку нових рослин. Але людина перетворила її в однорічну культуру. Весь її життєвий цикл проходить за один вегетаційний період.

Батьківщина культурної картоплі – Південна Америка, де росте більшість її видів.

Картопля може розмножуватись вегетативно і генеративно. Останній спосіб в Україні використовується тільки в селекції. В деяких країнах, зокрема в Китаї, його застосовують і для вирощування столової картоплі. Але основний спосіб розмноження цієї культури – вегетативний  [19].

Рослина картоплі характеризується низкою морфологічних особливостей.

Кущ картоплі складається з кількох рослин, який часто приймають за одну рослину. Насправді ж кожне стебло має власну кореневу систему, утворює певну кількість бульб [34].

Залежно від будови кущів розрізняють кілька морфолого-біологічних типів рослин картоплі.

Доросла нормально розвинена рослина картоплі являє собою кущ, що складається, як правило, з 4-8 стебел, розміщених паралельно під певним кутом. Кількість їх у кущі одного сорту корелює з розмірами материнської бульби: чим більша насіннєва бульба, тим більше стебел вона утворює.

За формою розрізняють сорти з прямостоячим і розлогим кущем, за ступенем облистення – слабо-, середньо- і сильнооблистені.

Виділяють сорти стеблового і листкового типу кущів.

                                                             Рис.1 Кущ стеблового типу                                     Рис.2. Кущ листкового типу

Стебло. Стебла утворюються з паростків бульби. За формою вона бувають три- або чотиригранні ; здебільшого зелені, інколи пігментовані з синьо-фіолетовим або червоно-фіолетовим відтінком. На ребрах граней стебел наявні різної товщини рівні або хвилясті відростки черешків листка, що називаються крилами. У багатьох сортів вони відносно вузькі. Висота стебел коливається досить відчутно (30-150 см) і досягає максимуму на час цвітіння рослин. Пізньостиглі сорти, як правило, мають вищі стебла, ніж ранні. У підземній частині стебла з бруньок формуються пагони – так звані столони, на кінцях яких утворюються потовщення, що поступово розвиваються в бульби. Стебла складаються з міжвузлів з потовщеними вузлами. У пізніх сортів їх більше, ніж у ранніх. Стебла часто галузяться у нижній частині, а інколи й у верхній. За цією ознакою рослини картоплі поділяють на дві групи – галужені і негалужені.

 Листки, що з’являються при проростанні бульб - прості, суцільно краї. З подальшим ростом формуються непарно-перисторозсічені листки, які складаються з черешка, стрижня, верхівкової і бічних супротивних часток. Поверхня листка гладенька або зморшкувата, здебільшого вкрита волосками. Біля основи листок має пару прилистків різної форми.  Листки, як і стебла мають забарвлення від світло- до темно-зеленого, яке залежить від умов вирощування та сорту. Деякі сорти забарвлені в зелений колір з антоціаном, що надає кущам червоно-бурого відтінку [34].

Листок – головний орган фотосинтезу, який формує органічну масу рослини.

У більшості видів картоплі переважна кількість продихів розміщена на нижньому боці листка і менша – на верхньому. Кількість продихів на 1 мм² товщі листка досить значна: 93-572 – на нижньому боці листка і 0-230 – на верхньому [19].

Листки розміщені спірально – ліворуч і вгору по рослині.

Квітка.  Квітка у рослини п’ятірного типу. Вона складається з чашечки з п’ятьма чашолистиками, п’ятипелюсткового віночка, п’яти тичинок з пиляками, що утворюють конусоподібну колонку маточки. Маточка включає приймочку, стовпчик і зав’язь. Забарвлення віночка може бути білим, синім, синьо-фіолетовим, червоно-фіолетовим з відтінками різної інтенсивності. Пиляки також мають різне забарвлення і можуть бути лимонними, жовтими, зеленувато-жовтими, оранжевими. У картоплі квітки зібрані в суцвіття – складний завиток, що розміщується на квітконосі. Воно включає найчастіше 5-6 квіток. Але не всі сорти картоплі утворюють квітки.

Плід. Плід у картоплі є верхньою синкарпною двогніздою багатонасіннєвою (50-150 шт.) ягодою округлої або овальної форми. Насінини плескаті з зігнутим зародком світло-жовтого кольору. Вони належать до категорії найдрібнішого насіння. Один грам вміщує в середньому 1600 штук (трапляється й від 1450 до 1750). Багато сортів картоплі стерильні і не утворюють насіння.

Коренева система. Форма кореневої системи картоплі залежить від способу її розмноження. При садінні картоплі бульбами рослина утворює мичкувату кореневу систему, а при садінні насінням – стрижневу. Коренева система картоплі порівняно з іншими культурами розвинена слабо. Співвідношення її маси всієї рослини менше, ніж в інших сільськогосподарських культур

Вимоги до ґрунту. Коренева система картоплі відзначається підвищеною інтенсивністю дихання, поглинає в 5 - 10 разів більше кисню порівняно з іншими рослинами. Дослідженнями встановле­но, що на утворення 1 г сухої речовини картопля витрачає 7 - 12 мг кисню протягом 1 год. Тому вона має високі вимоги до пухкості ґрун­ту. На пухкому ґрунті з об'ємною масою 1,1 - 1,2 г/см³ коренева сис­тема картоплі має високу вбирну здатність, на ущільнених перена­сичених вологою ґрунтах коріння її загниває і відмирає. На ущіль­нених ґрунтах погано розвиваються столони, картопля формує дріб­ні, часто деформовані бульби. Пояснюється це тим, що у бульб знач­но більші тканинні клітини, ніж у коренів, тому вони мають рихлу структуру й важче «розсовують» щільний ґрунт у процесі росту.

Найбільш придатні для картоплі достатньо удобрені супіщані й суглинисті ґрунти, легкі чорноземи. Вона добре росте на окультуре­них некислих торфових ґрунтах і на заплавах річок, де складаються сприятливі умови зволоження, живлення й температурний режим.

Вирощують картоплю і на легких піщаних ґрунтах, але лише при внесенні високих доз органічних добрив, які, крім прямого впливу на рослини, поліпшують фізичні властивості ґрунту.

Малопридатні для картоплі важкі глинисті ґрунти, особливо з близьким заляганням ґрунтових вод. На таких ґрунтах бульби фор­муються дрібні із зниженим вмістом крохмалю. Погано родить кар­топля і на солонцюватих ґрунтах, де спостерігається сильне пошко­дження бульб паршею. Найкраще формується врожай картоплі за слабкокислої реакції ґрунтового розчину (рН 4,5 - 6,5). При рН ниж­че 4,5 і вище 8 вона росте погано.

 Вимоги до тепла. Картопля відноситься до теплолюбних культур. Бульби починають проростати при температурі ґрунту на глибині 10-12 см не нижче 3-5°С. Проте поява сходів за такої температури затягується до 30-35 днів і вони уражуються хворобами. Нормальне проростання бульб відбувається при температурі 7-8°С. Чим вища температура ґрунту, тим раніше з'являються сходи. Оптимальною для проростання бульб вважають температуру 18-20°С, при якій з'являються сходи на 10-12 день після садіння. Максимальні прирости врожаю картопля забезпечує при середньодобовій температурі 17-18°С. При достатньому освітленні і вологості ґрунту утворення і ріст бульб та накопичення в них крохмалю краще відбувається при температурі ґрунту 16-17°С, а надземної маси (стебла, листя) - при 18-22°С. Найбільш сприятлива температура для протікання процесів фотосинтезу 22-25°С. При температурі вище 30°С асиміляційні процеси, ріст бульб і накопичення в них крохмалю припиняються. Високі температури не тільки затримують ріст бульб, а й викликають виродження картоплі, що є основною причиною обмеженого вирощування картоплі в південних посушливих районах.

Картопля чутлива до незначних заморозків. Сходи гинуть при зниженні температури до мінус 2-3°С. Бульби в ґрунті при цьому залишаються життєздатними і мають здатність проростати і утворю­вати нові сходи. При осінніх заморозках, коли температура грунту знижується до мінус 2°С, бульби замерзають і втрачають здатність проростати. Сума температур вище 10°С, необхідних для повного розвитку картоплі за вегетаційний період, для ранніх і середньоранніх сортів складає 1000-1400°С, а для пізньостиглих - 1400-1600°С [17].

Вимоги до вологи. До вологи картопля дуже вимоглива, оскільки формує потужну надземну масу за недостатньо розвиненої кореневої системи. Транспіраційний коефіцієнт картоплі 400-550, але може змінюватись від 167 до 659, що вказує на її значну пластичність і пристосованість до умов зовнішнього середовища. На родючих грунтах, при достатньому забезпеченні поживними речовинами картопля економно використовує воду. Найкращі умови для росту і формування високого врожаю бульб створюються при вологості грунту 70-80% НВ у зоні розміщення кореневої системи в період цвітіння і утворення бульб та 60-65% - під час накопичення крохмалю в бульбах.

З ростом рослин потреба картоплі у волозі підвищується. Критичним періодом для неї є фаза цвітіння, коли листкова поверхня досягає максимального розміру. Нестача вологи в грунті в цей час спричиняє зниження врожаю бульб на 17-20%. Найменші вимоги до вологи спостерігаються в початковий період вегетації, коли проростки і сходи формуються за рахунок води материнської бульби.

Картопля краще за інші культури здатна використовувати воду із повітря за допомогою листя, що сприяє рослинам краще витри­мувати короткочасну посуху.  Проте гарантовано високий урожай картоплі можна одержати тільки при умові, якщо за вегетацію випаде не менше 300 мм опадів. Тому в районах недостатнього зволоження слід особливо дбати про збереження і нагромадження вологи в ґрунті. У цих умовах дефіцит вологи можна компенсувати тільки зрошенням.

Картопля, разом з тим, не переносить надмірного зволоження ґрунту, яке негативно впливає на її ріст і розвиток. В умовах надмірного зволоження, коли вологість ґрунту перевищує 85% НВ, спостерігається передчасне відмирання рослин, припиняється ріст бульб, вони загнивають, урожайність і якість їх різко погіршується [17].

 Вимоги до живлення. Картопля досить вимоглива до  поживних речовин. Так, з урожаєм 150 ц/га бульб картопля з ґрунту виносять близько 85-90 кг/га азоту, 30-40 кг/га фосфору, 110-120 кг/га калію. Порівняно з зерновими культурами, картопля виносить з гранту значно більше поживних речовин, але при цьому утворюється в 2-2,5 рази більше продукції. Тому неродючі ґрунти мало придатні для її вирощування. Найбільше поживних речовин потрібно для картоплі в період інтенсивного наростання вегетативної маси (до цвітіння) і бульбоутворення.

Картопля потребує багато калію, але не всі форми калійних добрив позитивно впливають на врожай і якість бульб. Хлоровмісні добрива послаблюють фотосинтез і знижують урожайність бульб та вміст у них крохмалю. При внесенні цих добрив погіршуються смакові якості бульб (з’являється неприємний запах).

Під картоплю застосовують високі норми добрив, але при надмірному удобренні азотом інтенсивно наростає бадилля і затримується бульбоутворення, подовжується вегетаційний період, спостерігається дуплистість бульб (зовнішні частини їх ростуть швидше внутрішніх). Надмірне використання фосфору спричинює передчасне відмирання бадилля і листя та знижуєть інтенсивність фотосинтезу. Надмірна кількість калію затримує дозрівання бульб. При внесенні надмірної кількості поживних речовин, спостерігається ферментативне потемніння бульб, вони мають неприємний смак і запах [17].

Вимоги до світла. За сучасною класифікацією культурні сорти картоплі відносять до короткоденних рослин. Проте короткий день не є для неї строго обов’язковим. В умовах короткого дня в картоплі скорочується період бульбоутворення. При вирощуванні картоплі в районах з довгим світловим днем спостерігається більш інтенсивне цвітіння, кращий розвиток вегетативних органів та вищий урожай бульб.

Як будь-яка просапна культура картопля, вибаглива до світла. При затіненні, за надмірного загущення або значного забур´янення, рослини жовтіють, витягуються, майже не цвітуть, у них порушується фотосинтез, процеси обміну і ґрунтового живлення, що призводить до пізнього утворення бульб і зниження врожаю.

Суттєво впливає на врожай та якість бульб напрямок рядків. За даними досліджень, краще освітлюються рослини картоплі на протязі дня, якщо рядки розміщені в південно-східному, північно-східному або північно-західному напрямках порівняно в західно-східним [18].

Виродження картоплі. Тривале вегетативне розмноження картоплі призводить до її виродження, ознаками якого є передчасне пробудження бруньок у вічках, утворення довгих ростків, розвиток дрібних бульб, уражених вірусами і іншими хворобами, зниження продуктивності рослин. Виродження спричиняється несприятливими екологічними умовами під час росту і розвитку картоплі і вірусним захворюванням.

До екологічних причин виродження відносять високі температури і нестачу вологи в ґрунті під час утворення бульб, несприятливе живлення рослин. При температурі вище 25ºС змінюється склад білкових речовин рослин, бруньки передчасно проростають з утворенням довгих і тонких ростків. Рослини картоплі за таких умов мають низьку продуктивність, формують дрібні бульби. Екологічне виродження найчастіше трапляється в південних районах.

Вірусне виродження картоплі спостерігається в різних кліматичних умовах. Це виродження викликається вірусами Х, S, Y, M, L, R та іншими. Зовнішніми ознаками вірусного захворювання є скручування, морщинистість і крапчастість листків, дрібні бульби та ін. Встановлено, що віруси переносяться попелицями. Вірусне захворювання залежать від особливостей сорту, ґрунту, температури, агротехніки.

Виродження картоплі може бути також внаслідок садіння фізіологічно старих бульб, пізнього садіння, низького рівня агротехніки. У південних районах відбувається сукупна дія на рослин несприятливих екологічних умов і вірусних захворювань, внаслідок чого виродження картоплі підсилюється.        

Основними заходами попередження виродження картоплі є вирощування сортів стійких до вірусів та інших причин виродження, вирощування еліти не враженої  вірусами методом меристемної культури, строгий контроль за розмноженням перспективних клонів та ін.[17]

Сорти:

Повінь. Ранньостиглий столовий сорт. Виведений в Інституті картоплярства УААН. Вегетативний період 91-100 днів. Потенційна врожайність - 450 ц/га, на 1-5 липня - 160-225 ц/га. Кущ високий, облиствленість хороша. Квіти червоно-фіолетові. Бульби рожеві, округлі. М'якуш кремовий. Смакові якості хороші (4,6 бали). Уміст крохмалю - 15,0-16,0 %. Середня маса товарних бульб-99-110 г.

Ракостійкий. Стійкий до картопляної нематоди і відносно стійкий проти альтернаріозу та сухої фузаріозної гнилі. Рекомендований для вирощування в усіх зонах України.

Занесений до Реєстру сортів рослин України з 2000 року.

Розара. Ранньостиглий столовий сорт. Виведений у Німеччині. Урожайність ранньої картоплі - 100— 250 ц/га (через 45 днів після сходів), наприкінці вегетації' - 400-450 ц/га. Кущ напіврозлогий. Квіти червоно-фіолетові. Бульби видовжено-овальні, червоні. Шкірка гладенька. Вічка міл­кі. М'якуш жовтий. Смак хороший та відмінний. Уміст крохмалю -12,1-15,8 %. Середня маса товарних бульб - 81-115 г.

Ракостійкий. Стійкий до картопляної нематоди. Слабко уражу­ється фітофторозом та паршею звичайною. Рекомендується для вирощування в зоні Лісостепу.

Занесений до Реєстру сортів рослин України з 1997 року.

Ракостійкий. Стійкий до картопляної нематоди і відносно стійкий до вірусних хвороб. На уражених картопляною нематодою полях.

Поляна. Середньоранній столовий сорт. Урожайність 120 ц/га (через 40-45 днів після сходів, наприкінці вегетації 475 ц/га. Вміст крохмалю 12-13%, смакові якості 3,6 бала. Бульби овальні, рожеві, вічка мілкі. М'якуш жовтий, квіти червоно-фіолетові. Рекомендований для вирощування в усіх зонах. Стійкий проти звичайного біотипу раку, середньостійкий проти фітофторозу, високостійкий проти мокрої гнилизни та парші звичайної  Занесений до Реєстру сортiв рослин України з 2002 року

Взагалі у Реєстрі сортів рослин України у 2008 році було занесено 125 сортів, з них 60% відчизнянної селекції. Сучасні сорти відмічаються високою крохмалистістю бульб від 17,7 до 21%.

Середня урожайність за останні 10 років зросла на 4,8-15,2 т/га. Сучасні технології дозволяють отримувати в Україні урожай на рівні 40-50

т/га. На даний час середня урожайність по господарствах становить 150-160 ц/га.